Миропільська громада
Романівський район, Житомирська область

Миропіль

Істрична довідка

Вперше в документах Миропіль згадується в недатованому записв (бл. 1497 року) Литовської метрики за 1440-1498 роки як село Сапогів.

Назва ця пов`язана з притокою річки Случі – Сапогівкою (нині Чоботівка), на березі якої розташувалося поселення.

1585 року Миропіль згадується як власність князів Острозьких.

У 1609-1753 роки – у складі Острозької ординації, адміністративно належало також до складу Полонської Волості Волинського воєводства.

За часів Національної революції 1648-1976 роки Миропіль став прикордонним пунктом Білоцерківського полку (переходив у підпорядкуванні Волинського полку в нетривалі періоди існування останнього). Після Андрусівського перемир`я  (1667) де-юре повернувся під контроль Польщі. Анміністративно Миропіль належав до Житомирського повіту Київського воєводства.

У зв`язку зі «згоном» правобережного українського населення 1711-1712 роки містечко знелюдніло. Так, у 1714 році жовніри, яким він був визначений для постою писали: «в ньому тепер нема і живої собаки».

Відтак, місцина почала активно заселятися евреями.

За 2-м поділом Польщі (1793) Миропіль перейшов під владу Російської імперії. Належав доНовоград-Волинського повіту Волинської губернії.

У ХІХ на початку ХХ століття зростає соціально-економічне значення Мирополя . 1820 року коштом  Ростворовських зведено мурований костьол Св. Антонія Падуанського ( 1-ша споруда закладена ще 1600 року). Крім нього, у ХІХ столітті в Мирополі відомі 3 православні церкви та 2 єврейські молитовних будинки.

У 1840-х роках у містечку була побудована паперова фабрика графів Гуттен-Чапських.

Під час польського повстання 1863-1864 під Мирополем відбувся бій повстанського загону Єдмунта  Ружицького з російськими військами. Місцевий дідич Граф Маріан Гуттен-Чапський за підтримку повстанців був засланий на 3 роки до Сибіру.

1872 року повз містечко пройшла залізниця Бердичів –Шепетівка.

1897 в містечку мешкало 4 914 жителів ( з низ 1912 – євреї)

У 1910-х роках Миропіль став визначним хлібним ринком Волині – тут відбувалися щорічні ярмарки.

За часів Української революції 1917-1920 Миропіль був у складі УНР, але через  чисельні більшовицькі інтервенції опинився у зоні селянських повстанських рухів. У 1919-1920 відбувалися зіткнення українських та польських військ із більшовиками – бої переважно точилися за контроль над залізничною станцією.

За часів комуністичного режиму від 1923 року – райцентр, який 1925 року  переведено у Романів (1933-2003 – Джержинськ).

У цей час провідними промисловими підприємствами залишалася паперова фабрика (1940 – 345 робітників). 1924 року розпочалася електрифікація містечка, 1932-му радіофікація.

У 1931 році в Мирополі утворено машинно-тракторну станцію. Тісно інтегроване до аграрних структур  містечко постраждало від Голодомору

1932-33 років  в УСРР.

У період Другої світової війни окупований гітлерівцями від 6 липня 1941 року по 6 січня 1944 року. У цей час в Мирополі існував осередок руху Опору, в околиці діяли радянські партизанські загони. Від етнічних «чисток» загинуло чимало місцевих євреїв (загалом під час окупації загинуло понад тисячу миропільчан, тобто близько чверті населення містечка).

1957 року об`єднанням сіл Кам`янка, Старий Миропіль , Новий Миропіль і Миропіль утворено смт. Миропіль. Того ж (1957 ) року побудовано Миропільську ГЕС на річці Случ. Також у повоєнний час працювали паперова та швейна фабрики, силікатний завод, гранітний кар`єр і хлібзавод.

Від 1991 року – в незалежній Україні.