Костел Святого Антонія у Мирополі
Костел Святого Антонія у Мирополі розташований за адресою: вул. Центральна, 5
Історія свідчить, що містечко Миропіль входило у склад острозької ординації, у 1753 році перейшло у власність Антонія Любомирського. Змінивши ще кількох власників, селище перейшло у володіння графа Антонія Дзедушицького. Миропільський ключ отримала у спадку його дочка Анна, яка вийшла заміж за Миколу Ростворовського, капітана гвардії військ Наполеона. Саме Анна стала фундаторкою мурованого костелу. Храм закінчений будівництвом у 1820 році, а в 1828 році освячений. Після освячення у крипті під костьолом перепоховано прах А. Дзедушицького, тут також були поховані граф М. Ростворовський (1854 р.) та фундаторка костелу – його дружина Анна.
Відповідно до візитаційного опису 1838 року костел орієнтований головним фасадом на південь, покритий гонтом, вежечка під сигнатурку покрита білим залізом. В костелі три вівтаря. Перший – головний, з образом Ісуса Христа розіп’ятого, мальованим на полотні. Дві колони обабіч увінчувалися різьбленими херувимами з позолоченими крилами – один тримав у руках мальований хрест, другий – тернову корону. Романіка (огородження перед вівтарем) мальована чорною фарбою із посрібненими елементами. У вівтарній частині підлога кам’яна.
Ліворуч – амвон помальований білою фарбою, за ним – вівтар Св. Антонія з Падуї, під ним - образ Св. Анни, обидва у позолочених рамах. На протилежній стіні – вівтар Непорочного Зачаття Пресвятої Діви, під ним – образ Св. Миколая Єпископа, обидва також у позолочених рамах. На правій стіні – пам’ятна таблиця Антонія Дзедушицького із позолоченими літерами напису на камені. Навпроти – таблиця про консекрацію костьола латинською мовою (на даний час не збереглася). Ліворуч від вівтарної частини знаходився скарбець, праворуч натомість – сакристія з окремим виходом на подвір’я. З тильного боку костьола є дерев’яні двері до крипти, в якій за спеціальним дозволом тодішнього царя Миколи І дозволено перепоховати останки А. Дзедушицького. Перед костьолом знаходилася трьохпрогінна невелика дзвіниця, територію обнесено огорожею у вигляді мурованих стовпчиків із дерев’яними штахетними решітками.
За час свого існування костел майже не перебудовувався. Приблизно у другій половині 19 ст. на горищі встановлено металеві затяжки, що стягують стіни. Закритий для проведення богослужінь у 1930-ті роки. З костьола знято вежечку, пробито вихід із колишнього скарбця назовні, розібрано дзвіницю перед головним фасадом.
Після Другої світової війни приміщення використовувалося як складське, також у ньому розміщувався спортзал. Було завдано великої шкоди приміщенню, існування пам’ятки перебувало під загрозою.
Релігійне життя відроджено на початку 1990-х років. Тоді ж виконано перший ремонт, під час якого над трикутним фронтоном зведено невелику аркову дзвіницю. Значний ремонт виконано у 2004-2009 роках. В цей час пам’ятка зазнала суттєвих змін.
Проте збережено об’ємно-просторову композицію та архітектурні деталі. Під фасадним утепленням збереглися обрамлення, карнизи, пілястри тощо. Добре збереглися первісне планування та елементи інтер’єру: пам’ятні плити на честь власників містечка Антонія Дзедушицького та Миколи Ростворовського.
За стильовими ознаками костьол може бути пов'язаний із творчістю архітектора Антонія Слоневського, його споруди формують окрему стильову групу з палладіанським впливом на території Житомирщини (Бердичів, Великий Остріжок, Іванків, Топори, Ліщин, Стара Котельня, Маньківці, Житомир).
Костел у Мирополі є цікавим прикладом класицистичної архітектури першої половини 19 ст.
Власником та користувачем споруди є релігійна організація «Релігійна громада (парафія) Святого Антонія Падуанського Київсько-Житомирської дієцезії Римо-Католицької церкви смт. Миропіль Житомирського району Житомирської області.
Відповідно до розпорядження голови Житомирської ОДА №76 від 18.02.2000 р., Костел Святого Антонія є пам’яткою архітектури України ХІХ ст.
За даними облікової картки, виготовленої у 2023 році Науково-дослідним інститутом історії та містобудування, костел відповідає критеріям об’єкта культурної спадщини і потребує внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією «місцеве значення» та видом «архітектура» за наступними ознаками:
- мав вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
- пов’язаний з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;
- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Вигляд костелу від р. Случ на поч. ХХ ст.
Вигляд з моста. 1920-ті рр..
Загальний вигляд костелу. 1960-ті рр..
Загальний вигляд костелу. 1970-ті рр..
Головний фасад костелу в 1990-ті рр..
Сакристія костелу. 1990-ті рр..
Головний фасад костелу. 2000-ні рр..
Головний вівтар. 2000-ні рр..
Головний фасад костелу. 2023 р.
Вівтарна частина. 2023 р.
Західний фасад. 2023 р.
Східний фасад. 2023 р.
Сучасний вигляд костелу від річки.
Вигляд костелу у темну пору доби.
Статуя Антонія Падуанського перед костелом
Інтер'єр у напрямку вівтаря. 2023 р.
Декорування над вівтарем
Інтер'єр у напрямку хорів
Пам'ятні плити. 2023 р.
Інтер'єр крипти. 2023 р.
Матеріали для статті взято з облікової картки, виготовленої у 2023 році Науково-дослідним інститутом історії та містобудування.
Праворуч від костелу у 2020 році за сприяння польської громадськості встановлено пам'ятний знак у вигляді хреста, у підніжжя якого стоїть камінь з написом "За нашу і вашу свободу". Знак встановлено на вшанування пам'яті учасників Січневого повстання 1863 - 1864 рр.., події якого відбувалися на території нашого краю.
