ЗУБРИЦЬКИЙ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Фото без опису

Дата та місце народження: 3 червня 1996 р., м. Житомир

Дата та місце загибелі: 29 березня 2022 р., с. Варівськ Київської області

Посада: заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення

Звання: молодший лейтенант

Військова частина: А0362

Зубрицький Дмитро Олександрович народився 3 червня 1996 року в Житомирі. У 1998 році сім’я переїхала до столиці.

Дмитрові батьки родом з Мирополя, тому юнак часто приїжджав у селище до рідних, був гордістю та надією для дідусів і бабусь.

Дмитро навчався в 69 школі міста Києва, яку закінчив 2012 році.

З 2012 по 2015 рік навчався в Економіко-правовому технікумі при Міжрегіональній Академії управління персоналом за спеціальністю «соціальна робота». Отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою.

З 2015 по 2019 року навчався в Міжрегіональній Академії управління за спеціальністю «Соціальна робота» та отримав Диплом з відзнакою за кваліфікацією бакалавра з соціальної роботи в міжнародних організаціях.

З 2017 по 2018 рр. навчався в Міжрегіональній Академії управління персоналом за спеціальністю «Соціологія» та отримав Диплом з відзнакою за кваліфікацією магістр зі спеціальності «Соціологія» за спеціалізацією «Соціологія державного управління та місцевого самоврядування».

За час навчання в Академії був старостою студентської групи, головою Студентської ради академії. Підпис Дмитра стоїть на статуті студентської ради Міжрегіональної Академії управління персоналом.

“Дмитро багато читав і захоплювався саморозвитком. Зарекомендував себе добросовісним дисциплінованим студентом з лідерськими якостями. Характер мав витриманий, конфліктів уникав, доброзичливий, товариський. На критику реагував правильно. Починаючи з першого року навчання у виші, активно займався питаннями покращення студентського життя та введенням інновацій в навчальний процес, що підняло б зацікавленість студентів у навчанні. Був обраним головою студентської ради з вересня 2015 по вересень 2017 роки. Вніс вагомий внесок у навчальний процес і становлення студентського регламенту шляхом зміни статуту,” - взято з характеристики.

За період навчання у Національному університеті імені Івана Черняховського з 01.09.2016 року по 18.08.2018 рік здобув звання «молодший лейтенант запасу». Зарекомендував себе з відмінного боку, постійно вдосконалював свою професійну підготовку.

Взагалі Дмитро мав понад двадцять сертифікатів і грамот з відзнаками лише за роки студентства.

З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів як справжній офіцер виявив непохитне бажання долучитися до лав Збройних Сил України, аби боротися за мир на рідній землі.

29 березня 2022 року в с.Варівськ Київської області, захищаючи Батьківщину, Дмитро загинув…

Єдина дитина в батьків… Мама категорично відмовляється сприймати жахливу дійсність… Тато, здається, сивіє і старіє на очах… Його телефон розривається: дзвонять з усієї України та з-за кордону, в надії почути про помилку…

В ці дні історія Мирополя писалася сльозами, болем і розпачем. Ворог вперто не хоче відмовлятися від нашої столиці. За Київ та всю Україну гинуть найкращі… Ті, що в перші дні, незважаючи на вік, фах, статки, вистоювали величезні черги у військкоматах та рвалися до бою… Найкращі!

Дмитра поховали на центральному кладовищі Мирополя 1 квітня 2022 року. 2 квітня Київщина була деокупована.

Декілька слів від Костянтина Сігова, директора Центру Європейських гуманітарних досліджень Національного університету "Києво-Могилянська академія" та науково-видавничого об'єднання "Дух і Літера": "Молодшому лейтенанту Зубрицькому Дмитру Олександровичу виповнилося 25 років. Він із відзнакою закінчив університет за спеціальністю “соціальний працівник та психолог”. Принциповий, комунікабельний та відповідальний, Дмитро незмінно був старостою студентської групи та деякий час студентським президентом Національного університету оборони України. Підпис Дмитра стоїть на статуті студентської ради, він вніс вагомий внесок і в навчальний процес, і в становлення студентського регламенту. Багато читав і захоплювався саморозвитком. Любив грати в психологічні ігри та розв’язувати загадки разом зі своєю мамою, фаховим психологом. Збирався одружитися, сплатив першу половину суми за квартиру в Києві для нової родини. Минулого року працював у Швеції, добре знав та любив Європу" (Джерело: https://censor.net/ua/n3330624).

Дописи у Facebook друзів та близьких Дмитра:

Тетяна Шмідт разом з Юрієм Шабаровим.

3 квітня 2022 р.

Пішов у вічність єдиний син наших друзів Алла Зубрицкая та Олександр Зубрицький...захисник України...молодший лейтенант ЗСУ Зубрицький Дмитро Олександрович Dmytro Zubrytskyi у боротьбі за вільну Україну!!!

Немає таких слів та почуттів у всьому світі, щоб передати слова співчуття та болю батькам...

У душі біль та пустота ... Та люта ненависть до рашистів...

Спочивай з миром...

Легких тобі хмаринок…

Андрій Середа почувається сумно разом з Dmytro Zubrytskyi.

1 квітня 2022 р.

Світла пам'ять світлій людині. Діма, радий був з тобою товаришувати та співпрацювати. За кілька років знайомства ми стали як рідні... Завжди уважний, допитливий, працьовитий, оптимістичний... Чим би ти не займався - все робив з душею...

Остання наша зустріч з обговоренням твоїх стратегічних планів на життя. Останнє твоє повідомлення ".. в армії.... не пропустимо далі..."

Загинув у свої 25, захищаючи Київ, захищаючи Україну ... Ти був справжнім ЧОЛОВІКОМ і справжньою ЛЮДИНОЮ! І саме таким залишишся навіки в наших серцях.

Друже, спочивай з миром. Слава Героям!

Допис Алли Зубрицької, мами загиблого Героя, після отримання звістки про загибель сина:

“Пішов у вічність єдиний син… захисник України… молодший лейтенант групи ЗСУ швидкого реагування Зубрицький Дмитро. Одразу по оголошенню воєнного стану пішов у воєнкомат. Казав: “Я захисник і військовозобов’язаний. Я зобов’язаний бути там”. Забрали. Під час коротких дзвінків говорив, щоб не хвилювалася, бо він скоро додому. АЛЕ Ж НЕ У ТАКИЙ СПОСІБ, ГОСПОДИ!!! Невимовне горе й біль розриває груди... Довго не публікувала, бо мала надію на помилку… Тепер надії нема, все правда (дозволили відкрити гроб). Наразі ні на що не здатна, хіба тільки вити з розпачу. Похорон завтра о 12-й. Як витримати?”

Звернення Алли Зубрицької до громади після поховання єдиного сина:

“Я, Алла Зубрицька, мама загиблого Героя, заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення ЗСУ Дмитра Олександровича Зубрицького, котрий загинув, захищаючи нашу багатостраждальну Україну. Звертаюсь до Вас зі словами щирої подяки за підтримку у цей важкий для мене час. Дехто з Вас знає, як то втратити й намагатися бути притомним, дивлячись, як твою дитину у самому розквіті сил та можливостей спускають у темну холодну яму.

Щирий, навіть на війні оптимістичний, відповідальний, комунікабельний, інтелектуальний Діма, як тільки оголосили військовий стан, прийняв рішення йти до лав ЗСУ захищати Україну від русняцької навали... захищати рідну землю... захищати нас. Ми жили у Києві, та за наполегливим проханням Дмитра (2 години на збори й більше 7 годин їзди) доправили його, як ви гадаєте, куди? Ні! Не додому відіспатись після потрясіння від вибухів та виснажливої дороги. Ми приїхали у військкомат, де він одразу став на облік. Одразу його не забрали й він включився у роботу місцевої тероборони. Захисник і Чоловік у повному сенсі цього слова. Через деякий час фронт і ... домовина. Невимовний розпач та біль роздирав наші серця. На мій, мушу зізнатися, подив наш біль торкнувся багатьох сердець нашої громади. У хвилини притомності я дивилася на людей, що стояли, схиливши в повазі до Воїна коліно у центрі міста та його вулицях, на щирі сльози жалю, безпорадності й люті до окупанта. Це вражало й зцілювало, давало сили - ти не одна у своєму горі…”

До Дня Захисників та Захисниць України, 14 жовтня 2022 року настоятель Спасо-Преображенського храму Православної церкви України архімандрит Никон нагородив посмертно Медаллю Архистратига Михаїла воїна Дмитра Олександровича Зубрицького. Нагороду отримав батько Героя Олександр Павлович. Ця висока церковна відзнака передана до Миропільського храму від Предстоятеля Православної Церкви України митрополита Київського Епіфанія, який удостоїв нашого Героя-земляка нагородою за клопотанням командира військової частини.

Фото без опису