28 травня 2024 року виповнюється дев’ята річниця з дня загибелі Воїна-Захисника Сурікова Петра Петровича
Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв-земляків, які віддали своє життя у війні за Україну.
Сьогодні, 28 травня, виповнюється дев’ять років, як трагічно, в розташуванні підрозділу поблизу селища Новоайдар Луганської області, загинув механік-водій Суріков Петро Петрович.
Петро родом з простої багатодітної сільської родини. Народився 11 березня 1992 р., с. Пилипо-Кошара. Навчався в Пилипо-Кошарській початковій школі та в Малокозарській ЗОШ І-ІІ ст.
Молодий чоловік був життєрадісною людиною, люблячим чоловіком та сином, турботливим татом, добрим другом.
Як згадує батько, Петро був неймовірно працьовитим та хазяйновитим. Завжди з дитинства знаходив собі роботу: у господарстві, на городі, допомагав сусідам та односельцям. З юності працював на пилорамі, майстерно справлявся на станках.
У 2014 році в серпні Петра знову мобілізували до лав ЗСУ. Він отримав статус учасника АТО.
Маючи лише 23 років, Петро боровся з ненависним ворогом за рідну Україну, за свій народ.
Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них! Вічна пам’ять Петру Сурікову!
Слава Україні - Слава Українським Героям!
