Сьогодні, 24 липня 2024 року минає 10 річниця з дня загибелі Захисника України, нашого земляка Григоровича Олександра Валентиновича
Народився Григорович Олександр Валентинович селі Печанівка. Закінчив 9 класів місцевої загальноосвітньої школи. Однокласники згадують хлопця дружелюбним, цілеспрямованим, здібним до навчання. Згодом навчався у Чорторийському технікумі, після якого проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.
Останні 10 років разом з дружиною та сином мешкав у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Працював монтером залізничної колії Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».
2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив радіотелефоністом зенітно-артилерійського взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
24 липня 2014 року на блокпост біля селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області, де ніс службу старший солдат Григорович, був здійснений напад бойовиків. Диверсійна група терористів під’їхала на машині та відкрила кулеметний вогонь. В ході бою при відбитті атаки бойовиків Олександр Григорович загинув.
1 серпня 2014 року похований на кладовищі села Печанівка.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Залишились дружина, син і мама.
Уклінно дякуємо за службу та оборону рідної землі, держави і кожного з нас!
Вічна памʼять, честь та слава Герою України!
