ДАНІЛЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ

Дата та місце народження: 11 лютого 1972 р., с-ще Миропіль.

Дата смерті: 5 червня 2025 р. 

Звання: майстер-сержант.

Посада: командир механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону.

Підрозділ: 155-та Окрема механізована бригада.

Олександр народився у Мирополі. Разом із старшим братом виховувався мамою та бабусею. Навчався в Миропільській школі № 2. Серед однолітків вирізнявся особливими здібностями до математики. Постійно брав участь в олімпіадах та конкурсах з предметів природничо-математичного циклу та у спортивних змаганнях. Також однокласники та вчителі згадують його як щирого, життєрадісного юнака, надійного товариша та вірного друга.

Відразу після школи Олександр вступив до військового училища, але через певні обставини після 2,5 років навчання вирішив повернутися до рідного селища.

Познайомився з майбутньою дружиною, створили сім’ю, переїхали жити до Полонного. Народили та виховували двох донечок. Довгий час Олександр працював на фарфоровому заводі.

Згодом став на службу до 10 ТВУЗу, де прослужив 15 років. З 2015 по 2017 рік Олександр Валерійович брав участь в операції об’єднаних сил із захисту України на Сході нашої держави. Отримав статус учасника бойових дій.

Велике горе спіткало родину: невиліковна хвороба забрала життя дружини Олександра Олени. Чоловік з усіх сил боровся за життя коханої, доглядав її до останньої хвилини.

Перенісши біль втрати, Олександр розумів, що потрібно жити далі, бути підтримкою для донечок. У 2021 році одружився вдруге. Для Олександра Валерійовича та його дружини Олесі Василівни ці чотири роки були порою спільного щастя, втіхою дітьми та онуками, будуванням планів на майбутнє. Хоча три з них Олександр служив у Збройних Силах.

Адже на другий день повномасштабної агресії рф проти народу України, 25 лютого 2022 року, Олександр Данілевський став на захист Батьківщини. Ніс службу у 155-й Окремій механізованій бригаді у званні майстера-сержанта, на посаді командира механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону.

5 червня 2025 року від важкої хвороби перестало битися серце нашого Захисника.

19 червня громада попрощалася із відданим українському народові сином.

Клятий ворог, розв’язавши цю страшну війну, забирає життя найкращих синів і доньок України...

Світла пам’ять та вічна слава Герою!