КОЧУБЕЙ ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Дата та місце народження: 1 лютого 1981 р.

Дата та місце загибелі: 14 січня 2025 р., поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації.

Звання: рядовий.

Посада: навідник-десантник.

Підрозділ: 95-я окрема десантно-штурмова бригада.

Вадим Володимирович понад 20 років проживав із сім'єю у Мирополі, працював у різних організаціях, вів господарство, виховував разом з дружиною доньок.

Чоловік став на захист незалежності України та волі українського народу з 12 жовтня 2024 року та з честю виконував військовий обов’язок.

В ході виконання бойового завдання завжди був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявив стійкість і мужність. За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Свої обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих.

За час служби зарекомендував себе як мужній, відповідальний військовий та надійний побратим. Загинув воїн 14 січня 2025 року, мужньо виконувавши військовий обов’язок, внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області російської федерації.

В останню путь Воїна провели 21 січня. Поховано Героя на кам'янецькому кладовищі.

Відповідно до Указу Президента № 160 від 13 березня 2025 року, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня Кочубея Вадима Володимировича (посмертно). Нагороду отримали доньки Захисника.

Відповідно до наказу командира 95-ї Окремої десантно-штурмової бригади № 5420 від 27 грудня 2024 року відзнакою «За знищення ворога» посмертно нагороджено Кочубея Вадима Володимировича. Нагрудний знак та посвідчення до нього отримала дружина.